Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"  
Підступність ентеровірусної інфекції

       Ентеровірусна інфекція – це множинна група гострих інфекційних захворювань, які можуть вражати дітей та дорослих при зараженні вірусами роду Enterovirus. Ці кишкові віруси в останні роки стали викликати спалахи масових захворювань у всьому світі. Підступність збудників ентеровірусної інфекції у тому, що вони можуть викликати різні форми клінічних проявів, від легкого нездужання, до серйозного ураження центральної нервової системи.
Більшість ентеровірусів, які містять РНК, є патогенними для людини: до них відносять 32 серовари вірусів ЕСНО, 23 види вірусів Коксакі А і 6 типів Коксакі В, ентеровіруси з 68 по 71 тип, поліовіруси 1,2,3 типів. В даний час ентеровірус 71 типу (ЕВ71) розглядається як один з найбільш значущих патогенних агентів з числа ентеровірусів людини. Цей вірус може викликати великі спалахи з летальними наслідками. Протягом останніх 40 років ЕВ71 був одним з найбільш патогенних ентеровірусів. Було зареєстровано три хвилі спалахів ЕВ71 інфекції: в 1969-1978 рр. (США, Австралія, Японія, Швеція, Болгарія, Угорщина); в 1985-1991 рр. (Гонконг, США, Бразилія, Тайвань) і в 1996-2006 рр. (Малайзія, Сінгапур, Тайвань, Канада, Австралія, Корея, Китай, В'єтнам, Японія). У 1975 р. в Болгарії зареєстровано великий спалах неврологічного захворювання (704 випадки хвороби, з яких 545 - серозного менінгіту та 148 - паралітичного захворювання, в 43 випадках закінчився летально), викликаний ентеровірусом 71 типу.
У 2015 році в Україні зареєстрований спалах поліомієліту.
       Рід Enterovirus містить понад 100 небезпечних вірусів для людини , а також значну кількість некласифікованих ентеровірусів, які повсюдно поширені, мають дрібні розміри і високу стійкість до дії фізико-хімічних факторів, наприклад, вони відрізняються стійкістю до заморожування і до дезинфікуючих засобів – 70% спирту, ефіру, лизолу, а у фекаліях здатні зберігати свою життєздатність більше 6 місяців. Однак, при висушуванні, дії УФО, при нагріванні до 50°С, при обробці хлорвмісними засобами і розчином формальдегіду – ці віруси гинуть, не приводячи до розвитку ентеровірусної інфекції. В природі ентеровіруси існують у 2 резервуарах – в зовнішньому середовищі, де вони довго зберігаються (стічні води, грунт), і в організмі людини, де вони накопичуються і розмножуються.
      Джерелом ентеровірусної інфекції для людини найчастіше є вірусоносій або хвора людина, пік виділення збудника вважається в перші дні появи симптомів. У різних країнах здорове носійство ентеровірусів серед населення коливається від 17 до 46%. Основний шлях передачі ентеровірусної інфекції вважається фекально-оральний, контактно-побутовий, через предмети побуту, забруднені руки, при недотриманні особистої гігієни. Повітряно-крапельний шлях діє, якщо збудник розмножується в дихальних шляхах, при кашлі, чханні. Водний шлях – зараження може відбуватися при поливі овочів і фруктів забрудненими стічними водами, а також при купанні у відкритих заражених водоймах. Якщо вагітна жінка заражена ентеровірусною інфекцією, можливий і вертикальний шлях передачі збудника дитині. Для ентеровірусної інфекції характерна літньо-осіння сезонність, у людини дуже висока природна сприйнятливість, а після перенесеного захворювання кілька років зберігається типоспецифічний імунітет.
      Всі захворювання, які можуть викликати ентеровіруси по тяжкості запального процесу, умовно можна розділити на 2 групи: важкі захворювання - гострий параліч, серозний менінгіт у дітей і дорослих, перикардит, міокардит, неонатальні септикоподібні захворювання, будь-які хронічні інфекції у ВІЛ інфікованих. Менш важкі захворювання - коньюктивіт, триденна лихоманка без висипу або з висипом, герпетична ангіна, везикулярний фарингіт,  увеїт, гастроентерит. Зрозуміло, що у всіх цих захворювань клінічна картина, симптоматика дуже різноманітна, тому досить важко диференціювати виникнення різних патологій. Найбільш часто зустрічаються такі симптоми ентеровірусної інфекції: висока температура, ознаки загальної інтоксикації організму, поліморфний висип і абдомінальна і катаральна симптоматика.  Інкубаційний період може тривати від 10 до 12 днів. У цей час дитина зовні така ж як і всі, але при цьому в його кишечнику вже активно починає розмножуватися ентеровірус. При поліомієліті тривалість інкубаційного періоду може бути скорочено до 5 днів і збільшено до 35, все залежить від особливостей дитячого організму.
       На сьогоднішній день існує 4 основних методи виявлення збудника захворювання: Вірусологічні методи виявлення вірусу у фекаліях, лікворі, крові, слизової носоглотки на чутливих культурах клітин. Досліджують випорожнення протягом 2 тижнів. Серологічні методи – визначення збудника в сироватці крові. До ранніх маркерів ентеровірусної інфекції належать IgA і IgM, вони визначають свіжий антигенний стимул, а IgG зберігаються в крові людини, що перехворліа або кілька років, або все життя. Для діагностики ентеровірусної інфекції вважається значущим наростання титру понад 4-кратного значення. Молекулярно-біологічні методи – визначення фрагментів РНК ентеровірусів. Загальний аналіз крові – зазвичай ШОЕ і число лейкоцитів у нормі або трохи підвищена, рідко буває гіперлейкоцитоз, нейтрофільоз, який в подальшому змінюється на еозинофілію і лімфоцитоз. Однак, багато методів діагностики не носять масового характеру через тривалість та складність аналізу, з причини високого числа безсимптомного носійства ентеровірусів виявлення вірусу в аналізі не є 100% доказом його причетності до захворювання. Основним важливим діагностичним методом є 4-кратне наростання титру антитіл в парних сироватках, які визначаються за допомогою РН, а також ПЛР зі стадією зворотної транскрипції – це швидкий аналіз, з високою специфічністю, чутливістю.
       З метою профілактики, за місцем проживання та в дитячих організованих установах здійснюються щоденні медичні спостереження з метою активного виявлення нових випадків захворювання. При цьому проводиться збір фекалій у осіб, які контактували з хворим, для вірусологічного обстеження.
До числа необхідних заходів в осередках потрібно віднести обмежувальні заходи, що накладаються на дитячі установи, в яких виникли випадки захворювання інфекцією ЕВ71. Забороняється проведення масових дитячих заходів, заняття в початкових класах скасовують до зниження захворюваності. У період підйому захворюваності необхідно посилити контроль за проведенням дезінфекційних заходів і щоденним медичним контролем при прийомі дітей в дитячих установах. В епідемічному осередку проводять дезінфекцію.
       На сьогодні, вакцина проти ЕВ71 відсутня і одним з методів екстреної профілактики ЕВ71 інфекції є застосування атенуйованої оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ). Принцип дії ОПВ заснований на швидкому (2-3 дні) заселенні кишечника у дітей у віці від 1 року до 14 років вакцинним поліовірусом і, як наслідок, витіснення з циркуляції інших ЕВ71.
Застосування ОПВ за епідемічними показаннями проводиться одноразово, незалежно від раніше проведених профілактичних щеплень проти поліомієліту.
       Жива поліомієлітної вакцина була успішно використана для подолання спалаху ЕВ71 інфекції в Болгарії.
Для попередження розповсюдження вірусної інфекції хвора людина повинна користуватися особистим посудом, рушником, часто мити руки, приміщення з хворим часто має провітрюватися і повинно здійснюватися щоденне вологе прибирання. Дотримання правил особистої гігієни, правильна ретельна обробка харчових продуктів, при купанні у відкритих водоймах уникати попадання води в носоглотку – це найкраща профілактика ентеровірусної інфекції. Що стосується профілактики поліомієліту, то вакцинація вважається найдієвішим засобом, тому що ліків від цього захворювання сьогодні не існує.



Події
06-12-2017
Які міста в Рівненській області найбільш забруднені?

04-12-2017
Радіаційний фон (потужність експозиційної дози гамма-випромінювання в повітрі) у листопаді на території Рівненської області

01-12-2017
Про стан захворюваності населення області на особливо небезпечні інфекції за 10 міс. 2017 р.

28-11-2017
На Рівненщині знову зареєстровано випадок захворювання на ботулізм


Швидкі посилання
Центр громадського здоров'я МОЗ України

Міністерство охорони здоров'я України

Облдержадміністрація