Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"  
Нові — старі небезпечні вірусні інфекції

Серед відомих нам вірусних інфекцій, що мають міжнародне значення є як абсолютно нові — насамперед, МЕRS — CoV, або близькосхідний респіраторний синдром, так і досить давно відомі, але які з ряду причин за кілька років набули глобального поширення й значення — Денге, Чикунгунья, Зіка, Ебола. Саме цим проблемам і була присвячена конференція медсестер, яка відбулася  в актовому залі медичного коледжу.
Слід зазначити, що всі вони мають зоонозне походження, вірусну етіологію, а їх батьківщина — тропічний пояс планети. Еволюція, в тому числі й мікроорганізмів, продовжується; виникають нові небезпечні захворювання, СНІД наприклад, збудники набувають або втрачають вірулентність і при певних умовах можуть швидко поширюватись в світі. Деякі з них таємниче виринають, начебто нізвідки і таємниче зникають (згадаймо хоча б той же SARS, або так званий тяжкий атиповий респіраторний синдром, 2001-2002 роки), деякі вибухають епідеміями (геморагічна гарячка Ебола, 2014-2015 роки). Необхідно підкреслити, що епідемічному поширенню цих ( та й багатьох інших інфекцій) надзвичайно сприяють процеси глобалізації, які набрали особливого розмаху з кінця ХХ століття. Так, гарячка Зіка, відома ще з 1947 р. неквапно циркулювала собі в околицях великого міського масиву Зіка, від якого й отримала свою назву в Центральній Африці поблизу озера Вікторія. За якусь тисячу кілометрів в Танзанії знаходиться батьківщина гарячки Чикунгунья, виявленої в 1956 р., в Південно-Східній Азії, зокрема на Філіппінах ще піввіку тому виявлено гарячку Денге. Саме остання першою розпочала пандемічний наступ наприкінці 80-х років минулого століття, до неї згодом приєдналась Чикунгунья, а про гарячку Зіка до 2007 року окрім вузького кола науковців взагалі ніхто нічого не чув. Саме гарячка Зіка поширюється найбільш стрімкими темпами: нині налічується вже 75 уражених нею країн і щомісяця приєднуються все нові.
Всесвітня організація охорони здоров'я надає офіційну статистику захворювань, але реальна кількість хворих перевищує офіційні цифри в рази, а то й десятки раз. Не дивно, адже захворювання, як правило, перебігає в легких і навіть майже безсимтомних формах і мало хто звертається до лікаря. Реально хворих мільйони, дехто з дослідників оцінює кількість хворих Денге в 100 мільйонів. Типова клінічна картина неспецифічна: гострий початок, гарячка, головний біль, нездужання, кон'юктивіт, часом висипання на шкірі, міалгії, артралгії. При середніх і тяжких формах нерідко спостерігаються порушення неврологічного характеру, порушення ходи, в окремих випадках може наставати смерть. На гарячку Зіка навряд чи хтось звернув би особливу увагу, якби в 2013р. Бразилія не здійняла б тривогу з приводу різкого підвищення кількості мікроцефалій у дітей, народжених матерями, які перехворіли під час вагітності цією гарячкою.
І Денге, і Зіка, і Чикунгунья мають нині практично спільний ареал поширення — це весь тропічний пояс планети, де (теж завдяки процесам глобалізації) прижились і поширились переносчики інфекції — комарі роду Aedes aegypti та Aedes albopictus. На щастя, нам ці комарі не загрожують — не витримують кліматичних умов України, тому завезення цих гарячок не несе жодної епідемічної загрози. Але знати — враховуючи масове поширення — треба. Ну, а хто виїжджає в теплі краї на відпочинок, повинні пам'ятати про захист від комарів і небажаність перебування в стані вагітності.
Інша справа — гарячки MERS – CoV та Ебола. Доведено, що давно, ще з середини ХХ століття ця зоонозна гарячка, що викликала захворювання серед верблюдів Аравійського півострова внаслідок мутації збудника у 2012 р. набула патогенності і до людей, причому нерідко високої патогенності. Всього за чотири роки офіційно зареєстровано майже 1900 випадків серед людей в більш ніж десяти країнах. Всі випадки лабораторно підтверджені, тобто реально захворюваність значно вища. Та головне — більшість заражень відбулась не де-небудь в примітивних лікарнях Центральної Африки, а у високооснащених стаціонарах Саудівської Аравії та Південної Кореї. Більше того, серед захворілих до 10-20 % (як і при гарячці Ебола) складають медичні працівники, перважно середні й молодші, а смертність серед них вища, ніж серед решти населення. Це поснюється тим, що вони стикаються з тяжкими хворими,  частина яких знаходиться в термінальній стадії, виділення і рідини яких найбільш контаміновані висопатогенними збудниками. Летальність при  MERS – CoV та Ебола складає 30-35 %.
Епідрозслідування причин внутрішньолікарняних спалахів дійшло до висновку, що серед основних причин були:
- відвідування відділення невідкладної допомоги в період реєстрації захворювання на MERS – CoV;
- контакти близьких і родичів з лабораторно підтвердженими хворими в лікарні;
- порушення персоналом протиепідемічного режиму та застосування заходів особистої безпеки.
Захворювання починається гостро, з'являється гарячка, сильні головні болі, нездужання, кашель, розвивається пневмонія, сепсис. Для всіх гарячок характерний невеликий інкубаційний період в 2-8 днів, при  MERS – CoV та Ебола він може досягти 12-14, як максимум для них вважається 3 тижні. Специфічного лікування (як і вакцин) поки що немає, застосовують симтоматичну терапію.
Гарячка Ебола відома з 1976 р., коли на кордоні Судану та Заїру виник великий спалах. Однак кількість хворих ніколи не перевищувала кількох десятків, максимум — сотень. І раптом в 2014 р. у Західній Африці в трьох країнах — Сьєрра — Леоне, Гвінеї і Ліберії виникла епідемія, під час якої тільки офіційно було зареєстровано 35 тис. хворих. Що могло бути причиною? - звичайно, ріст патогенності (вірулентності) вірусу. Окрім загальноінтоксикаційних симптомів для цього захворювання характерні одночасний розвиток сильного болю в грудях, генералізований біль у м'язах. Відзначається набряк задньої частини глотки, сухість в горлі, на третій день з'являються болі в животі, тяжка діарея, невпинна блювота. Це супроводжується після 4-5 дня макулопапульозним висипом. У виділеннях хворого з'являється кров.
Діагностика небезпечних гарячок грунтується, окрім клінічних підстав, насамперед, на даних епіданамнезу. Лабораторна діагностика проводиться методами ІФА та ПЛР і у нас в області не здійснюється.
Оскільки і  MERS – CoV і Ебола (а також Ласса, Марбург, Мачупо, Аргентінська гарячки) передаються від людини до людини з виділеннями, предметами і т.п. медпрацівники повинні насамперед подумати про власний захист. В разі виявлення підозрілого хворого необхідно згадати, де знаходиться мікроукладка для термінової профілактики і скористатись нею згідно інструкції, тобто слизові оболонки рота й носа обробити 0,05% розчином КМnО4, очі промити 1% розчином борної кислоти, рот прополоскати 70% розчином спирту або 1% борною кислотою. Якщо їх немає — скористатись просто водою. А далі — вдягнути маску, рукавички, окуляри. Звичайно, якщо хворого не госпіталізують до того. Ну, а потім діяти згідно розпоряджень епідеміолога.


Завідувач відділенням особливо
небезпечних інфекцій
Сергій Володимирович Шуляренко



Події
06-12-2017
Які міста в Рівненській області найбільш забруднені?

04-12-2017
Радіаційний фон (потужність експозиційної дози гамма-випромінювання в повітрі) у листопаді на території Рівненської області

01-12-2017
Про стан захворюваності населення області на особливо небезпечні інфекції за 10 міс. 2017 р.

28-11-2017
На Рівненщині знову зареєстровано випадок захворювання на ботулізм


Швидкі посилання
Центр громадського здоров'я МОЗ України

Міністерство охорони здоров'я України

Облдержадміністрація