Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"  
«Сумнівна» гарячка.

В далекій Австралії (м. Брісбен) в 30-ті роки минулого століття лікар Деррік звернув увагу, що на місцевому м’ясокомбінаті робітники хворіють на якусь хворобу з проявами лихоманки, яку він ідентифікувати не міг. Її він так і назвав – gueri, тобто сумнівна, невизначена, неясна гарячка. І вже в 1937 р. було встановлено, що збудник відноситься до рикетсій. А згодом його найменували як Сoxiella burnetii. Ще через два десятиліття масштабними дослідженнями підтверджено широке розповсюдження цієї гарячки на всіх континентах в багатьох країнах і наявність як спорадичних захворювань, так і спалахів серед людей. 
Було встановлено, що Ку – гарячка відноситься до зоонозних рикетсіозів і може бути заразною для більшості видів як диких, так і домашніх ссавців, перелітних птахів, а стійкість природним вогнищам надають іксодові кліщі. На щастя, на відміну від хвороби Лайма, люди через покуси кліщів заражаються досить рідко, проте збудник Ку – гарячки може передаватись всіма іншими шляхами, відомими епідеміології, проте найчастіше – аерогенним (повітряно-пиловим) та при тісному контакті з хворими тваринами, при переробці сировини з них, а також предметами, які до тваринництва не мають відношення, але забруднені виділеннями гризунів – наприклад, бавовник. Тварини Ку-гарячку найчастіше переносять в легких формах, до того ж інтенсивність їх ураження в різних регіонах світу сильно відрізняється. Наприклад, питома вага інфікованих корів коливається переважно в межах 5-30%; цікаво, що інфікованість кіз і овець в цих же місцях вдвічі вища.
Зрозуміло, що захворюваність людей носить досить виражений професійний характер – це тваринники, ветеринари, працівники м’ясокомбінатів та ковбасних цехів. Збудник виявився дуже стійким до дії зовнішніх факторів – було доведено, що він здатний вижити навіть після пастеризації молока. На щастя, заражень людей через молоко і взагалі аліментарним шляхом виявилось небагато.
Дослідженнями підтверджено наявність природних вогнищ Ку-гарячки та захворювань людей і в Україні. Зокрема, на Рівненщині з цією метою працювали спеціалісти Львівського НДІ гігієни та епідеміології, які в середині 80-х років виявили двох хворих людей (ретроспективно) на одній з ферм Сарненського району. Однак дослідженнями львів’ян також було встановлено, що хоча в нашій області природні вогнища Ку-гарячки і є, однак інтенсивність епізоотичного процесу невисока, що було підтверджено відсутністю слідів спалахів серед людей.
Відомо, що діагноз має три складові частини – епіданамнез, клінічні та лабораторні дані. Звісно, в умовах можливості спорадичної захворюваності діагноз може бути встановлено лише при наявності лабораторного підтвердження, для якого використовують серологічні реакції РА (реакція аглютинації), РЗК (реакція зв’язування компліменту) та деякі інші, а проводить діагностику лабораторія особливо небезпечних інфекцій 
ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України».
Інкубаційний період Ку-гарячки у людей може тривати від 3 до 32 днів, але переважно вкладається в 10-17. Збудник до організму потрапляє через слизові оболонки або пошкоджену шкіру і без місцевої запальної реакції та первинного афекту потрапляє до кров’яного русла, а потім лімфогенним шляхом розноситься до паренхіматозних органів, спричиняючи їх запалення. Що стосується клінічних проявів, то недаремно Деррік охарактеризував їх як gueri, тобто вони можуть бути надзвичайно різноманітні. Найчастіше захворювання починається гостро, температура піднімається до 38-400, з’являється головний біль, слабкість, пітливість, трохи згодом – сухий болючий кашель, розлади сну аж до безсоння, міалгії, різкі виражені болі в очних яблуках. Характерні досить значні коливання температури протягом доби. Тривалість гарячки рідко перевищує 2-3 тижні, у більшості випадків (60%) температура знижується через 2-4 дні. Майже у всіх хворих висипка на шкірі відсутня. Часто з’являються трахеїти, бронхіти, трахеобронхіти. В 10-30% випадків рентгенологічно можна помітити зміни в легенях. Характерно також відсутність апетиту.
Рецидиви рідкі - 3-13%. З різноманітних ускладнень найбільш тяжкі – ендокардити та гепатити. Найчастіше лікарі таке захворювання розцінюють як грип, тим більше, що Ку-гарячка частіше зустрічається весною, коли тварини народжують потомство.
Лікування комплексне, успішно застосовують етіотропну терапію антибіотиками, насамперед, групи тетрацикліну, до якої збудник чутливий, частіше в комбінації з іншими антибіотиками, курс триває 7-10 днів. Щодо профілактики, то основну роль відіграють ветеринарно-санітарні заходи.
Звісно, є підстави думати, що Ку-гарячка зустрічається й на Рівненщині. Проте за останні 10-20 років з’явилось стільки нових або відкритих нещодавно захворювань, що й не дивно, що терапевти, сімейні лікарі та навіть інфекціоністи згадують про Ку-гарячку вкрай рідко.

 

Завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій     Шуляренко С. В.



Події
12-08-2019
Вібріози

01-08-2019
Радіаційний фон у липні 2019 року на території Рівненської області

29-07-2019
Про спалахи кишкових інфекцій на Рівненщині

26-07-2019
Такі різні інфекційні гепатити


Швидкі посилання
Центр громадського здоров'я МОЗ України

Міністерство охорони здоров'я України

Облдержадміністрація