Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"  
Вібріози

Крім безпосередньо збудника холери – холерного вібріона, існують ще декілька груп, які відносяться до сапрофітів, із них лише вібріони не 01 мають деяке епідемічне значення. Довгий час вважалось, що вібріони не 01 групи можуть викликати лише спорадичні випадки ГКЗ, самі ж збудники називали холероподібними,  пізніше – не аглютинуючими (НАГ), а захворювання – вібріозами. Проте в 1911 р. у Португалії відмічено перший спалах, викликаний цим збудником, а пізніше спалахи були зареєстровані в різних регіонах світу, причому в Тунісі (1972 р.) відмічено високу летальність (до 15%). Неодноразово спалахи ГКЗ, викликані вібріонами не 01 групи, зустрічались і в Україні, зокрема в південних та східних областях, однак летальність була нульовою, а 95% захворювань закінчувалась одним випадком. Річ у тім, що існують як токсигенні, так і нетоксигенні штами вібріонів не 01 групи, і токсигенні на території України не зустрічались. А ризик зараження контактних від хворого не перевищує 1%.

Як правило, хвороба перебігає в легких формах, а тяжкі випадки складають не більш ніж 3-5%. Як і при холері, інкубаційний період при вібріозах коливається від кількох годин до 5 днів, найчастіше 1-2 дні. Однак на відміну від холери, хвороба починається зі швидкого підвищення температури до 38-39 0С, проявів інтоксикації – загальна слабкість, головний біль, помірний біль в епігастрії, м’язах та суглобах. Розвиваються прояви гастроентериту та гастроентероколіту. У більшості хворих випорожнення рідкі, водянисті без патологічних домішок крові та слизу. Біль помірний, найчастіше локалізується в епігастрії, зрідка має розлитий характер. В тяжких випадках можуть розвиватись явища дегідратації. Діагноз виставляється на підставі клінічних, епідеміологічних та лабораторних даних, причому останні (бактеріологічні) мають вирішальне значення.

Лікування включає призначення етіотропних та патогенних препаратів. При явищах зневоднення здійснюється регідратація із застосуванням сольових розчинів – квартосоля, дисоля та інших, на подальшому етапі до них приєднуються пероральні регідратаційні суміші, які є основними при патогенетичному лікуванні хворих з віброзами.

Встановлено, що холерні вібріони не 01 групи поширені у відкритих водоймищах, які є для них природним середовищем існування. Тому висів їх з води є звичайним явищем, а не сенсацією, як це часом подається деякими ЗМІ. Найчастіше вібріони не 01 групи висіваються в липні – серпні, тобто тоді, коли вода в річках, ставках, морях і озерах найтепліша. В Україні з прісноводних водоймищ в літній період вібріони не 01 групи висівались в 7-45% проб. Відбір проб води та її бактеріологічне дослідження здійснюється і на Рівненщині з 01.06. по 01.10. щороку. Так, в нинішньому липні відібрано 36 проб і в 9 з них виявлено вібріони не 01 групи.

В період спалахів провідним у поширенні вібріозів є аліментарний (харчовий) шлях передачі – 60-80%, а самі спалахи перебігають нерідко по типу харчових токсикоінфекцій. У разі виникнення захворювань, викликаних вібріонами не 01 групи, протиепідемічні заходи проводяться як і при інших випадках ГКЗ. Відповідно і профілактика вібріозів принципово не відрізняється від профілактики кишкових захворювань і ґрунтується на забезпеченні якості харчових продуктів, питної води та своєчасному виявленні хворих.

 

Завідувач відділення ОНІ                                                                                    С.В. Шуляренко



Події
11-12-2019
У Рівненській області зареєстровано випадок завізної тропічної малярії

09-12-2019
Легіонельоз

09-12-2019
Стан захворюваності на гострі респіраторні захворювання

06-12-2019
Стан захворюваності на кір у Рівненській області за 11 місяців 2019 року


Швидкі посилання
Центр громадського здоров'я МОЗ України

Міністерство охорони здоров'я України

Облдержадміністрація