Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України"  
Профілактика поліомієліту

У 1988 році на 41-й сесії Всесвітньої асамблеї ВООЗ було прийнято резолюцію про ліквідацію поліомієліту у світі. Це послужило початком Глобальної ініціативи по ліквідації поліомієліту. За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) з 1988 року число випадків захворювання на поліомієліт у світі зменшилось більш, ніж на 99%. Таке зменшення стало результатом глобальних зусиль багатьох країн світу по ліквідації цієї хвороби за допомогою вакцинації.
У 2013 році був розроблений новий Стратегічний план ліквідації поліомієліту викликаного як дикими вірусами так і вірусами вакцинного походження. Економічне моделювання показало, що ліквідація поліомієліту дозволить зекономити в найближчі 20 років близько 40-50 млрд у.о., головним чином в країнах з низьким рівнем доходу, а найголовніше, що усі діти будуть захищені від грізного захворювання.
Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання людини вірусної етіології, яке виникає в результаті інфікування вірусами поліомієліту 1,2 та 3 типів, які вражають нервову систему і за лічені години можуть привести до паралічу. Найнебезпечніші – дикі штами поліовірусу, які сприяють розвитку гострого паралітичного поліомієліту. При тяжких формах перебігу захворювання уражається сіра речовина спинного мозку та інших відділів центральної нервової системи з розвитком атрофічних паралічів та парезів кінцівок і тулуба. Поліомієліт вражає, в основному, дітей у віці до 5 років.
Вірус передається від людини до людини, головним чином, фекально-оральним шляхом (або, рідше, через воду чи харчові продукти) і розмножується в клітинах шлунково-кишкового тракту. В одному випадку із 200 інфікованих розвивається незворотний параліч (зазвичай ніг), 5-10% з-поміж паралізованих людей помирають. На сьогодні паралітичний поліомієліт — це не вилікована хвороба, але це захворювання можна попередити. Поліомієлітна вакцина, яка застосовується для дітей, може захистити людину на все життя.
Поліомієліт відомий дуже давно, проте у середині ХХ ст. це захворювання набуло епідемічного поширення майже у всіх країнах і стало однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я. Віруси поліомієліту є найстійкішими серед ентеровірусів та зберігають свою життєздатність протягом декількох місяців при +4ºС в стічних водах, на овочах і в молоці. При заморожуванні вірус виживає роками. Вірус не чутливий до антибіотиків та хіміопрепаратів. Під час прогрівання при 50-550 ºС. вірус інактивується протягом 30 хв, а при кип’ятінні він гине протягом декількох секунд.
Основним джерелом збудника поліомієліту є інфіковані люди (хворі чи вірусоносії). Хворі найбільш заразні в перші дні хвороби, коли вірус розмножується в носоглотці та виділяється при експіраторних актах у повітря (кашель, чхання, під час розмови). Проте основна маса збудника попадає в навколишнє середовище з екскрементами протягом 4-7 тижнів і навіть місяців (до 4-х місяців).
Висока частота здорового носійства і його тривалість створюють більшу епідеміологічну небезпеку у порівнянні з випадками, коли хворих виявляють та ізолюють.
До умов, що сприяють поширенню поліовірусів, відносять незадовільний благоустрій території, відсутність водопроводу, каналізації, скупченість населення, порушення санітарно-гігієнічних норм.
Прихований період (від зараження до перших проявів) становить 5-12 днів. Іноді він триває до 1 місяця.
Клінічні прояви поліомієліту різноманітні. У понад 90% інфікованих осіб інфекція протікає безсимптомно, у 4-8% захворювання перебігає в абортивній формі без рухових порушень. Абортивна форма поліомієліту може проявлятися у вигляді гострої респіраторної інфекції або гострої кишкової інфекції, у 1% хворих розвивається серозний менінгіт. Лише у 0,1-1,0 % сприйнятливих до захворювання осіб розвивається паралітична форма хвороби з розвитком незворотних паралічів і парезів (зазвичай ніг або рук). 5-10 % з-поміж таких паралізованих помирають в результаті паралічу дихальної мускулатури.
Після тривалого епідемічного благополуччя щодо поліомієліту в Україні, у 2015 році було виявлено циркуляцію вакциноспоріднених вірусів поліомієліту у 2 випадках захворювань з синдромом гострого в'ялого параліча (ГВП) у дітей Закарпатської області. Ці віруси мали генетичну подібність, що свідчило про їх циркуляцію серед населення.
Вакциноспоріднений поліовірус — це вірус, в якого пройшли генетичні зміни внаслідок подовженої циркуляції в організмі людини. Сьогодні відомо, що вакциноспоріднений поліовірус, як і «дикий» поліовірус, викликає небезпечне захворювання поліомієліт, яке у 90% випадків приводить до інвалідизації, у 10% — закінчується летально.
У Рівненській області захворювання на поліомієліт не реєструвалися протягом останніх 10 років. Проте недостатнє забезпечення дитячого населення вакцинами проти поліомієліту, що спостерігалося у 2012-2014 роки, як і в Україні, так і в нашій області, підвищило ризик виникнення таких захворювань. Тому у 2015 році була посилена система епіднагляду за поліомієлітом. В області була проведена трьох турова додаткова імунізація дітей до 10 років, ведеться нагляд за хворими гострими в'ялими паралічами (ГВП) і їх вірусологічне обстеження
За 11 місяців 2019 року в області зареєстровано 12 випадків захворювань з синдромом гострого в´ялого параліча (ГВП) у Березнівському районі (2), м. Рівне (1), Сарненському (1), Рівненському (2), Зарічненському (1), Рокитнівському (1), Володимирецькому (2), м. Вараш (1), Корецькому (1).
Серед хворих ГВП дітей - 3 були не щеплені проти поліомієліту і віднесені до «гарячих» випадків (Корецький район, Рівненський район, Рокитнівський район). Результати їх обстеження на ентеровіруси показали, що від хворого ГВП з Рокитнівського району були виділені поліовіруси (суміш РV1+PV3), від хворого з Корецького району виділено поліовірус 3 типу. Результати дообстеження цих штамів в регіональній референс лабораторії ВООЗ дозволили віднести ці штами до вакцинних.
Всього у вогнищах ГВП у вірусологічній лабораторії ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України» на ентеровіруси були обстежені 69 контактних осіб, ентеровіруси серед них не виділені. Проте при обстеженні 250 проб стічної води за 11 місяців 2019 року, в одній пробі (Костопільський район) було виділено поліовірус 3 типу, подальше дообстеження цього штаму в регіональній референс лабораторії ВООЗ дозволило віднести цей штам до вакцинних.
Виявлення циркуляції вакцинних штамів поліовірусів серед населення та в пробах стічної води свідчить про не стійку епідемічну ситуацію та необхідність подальшого виконання відповідних профілактичних заходів з попередження поліомієліту. Необхідно забезпечити вірусологічне обстеження усіх хворих дітей з синдромом гострого в´ялого паралічу та контактних з ними осіб. До випадків ГВП належать хворі з полірадикулонейропатією або синдромом Гієна-Барре, поперечним мієліт, травматичною нейропатією, периферичною нейропатією, системними захворюваннями, порушенням метаболізму. Необхідно забезпечити виконання наказу МОЗ № 458 від 26.04.2017 року “Про затвердження Заходів щодо підтримки Україною статусу країни вільної від поліомієліту, на 2017-2020 роки” та інших наказів МОЗ по епідеміологічному нагляду за ентеровірусами та поліомієлітом. Забезпечення виконання плану профілактичних щеплень проти поліомієліту — основний засіб профілактики поліомієліту.

 

Завідувач вірусологічної лабораторії             Хоронжевська І. С.



Події
09-12-2019
Легіонельоз

09-12-2019
Стан захворюваності на гострі респіраторні захворювання

06-12-2019
Стан захворюваності на кір у Рівненській області за 11 місяців 2019 року

02-12-2019
Стан захворюваності на гострі респіраторні захворювання


Швидкі посилання
Центр громадського здоров'я МОЗ України

Міністерство охорони здоров'я України

Облдержадміністрація