Віспа мавп – зоонозна інфекція, природне вогнище якої знаходиться в регіоні Тропічної Африки, вперше зареєстрована серед людей у 1958 році. Насправді вірус уражає не тільки мавп, а й деяких інших тварин. Найбільший спалах мавпячої віспи (71 хворий) був зафіксований задовго до 2022 року - ще у 2003 році в Каліфорнії. Як виявилося, джерелом інфекції були гризуни, завезені з Гвінеї.
Донедавна серед людей виявлялися лише поодинокі випадки, які практично не супроводжувалися спалахами, а захворювання невдовзі згасало само собою. Однак ситуація змінилася на початку 2022 року, коли вірус віспи мавп вперше діагностували в британця, який прилетів з Нігерії. За даними ВООЗ, станом на 01.09.2022 р. у світі лише офіційно зареєстровано більше 50500 випадків віспи мавп серед людей у понад 100 країнах (найбільше у США, Іспанії та Бразилії). 23.07. 2022 року ВООЗ проголосило спалах віспи мавп надзвичайною ситуацією світового масштабу.
Чи відбулися суттєві зміни? Так, у світі інфекційних захворювань це вже не вперше. Інкубаційний період віспи мавп коливається від 5 до 21 днів. Основні симптоми: висипка на шкірі, лихоманка, головний біль, болі у м’язах та інші прояви. У багатьох пацієнтів висип з’являється лише на геніталіях або ж в ділянці заднього проходу.
Професор молекулярної вірусології Ноттінгемського університету Джонатан Болл каже: «Той факт, що лише один із 50 контактів першого пацієнта, інфікованого мавпячою віспою, заразився, свідчить, що вірус має низьку поширюваність». На щастя, хвороба має переважно легкий перебіг, а летальність складає 0,03 %. Інфікування відбувається лише в безпосередній близькості через контакт із хворим, біологічними рідинами організму або зараженими матеріалами, такими як постільна білизна чи одяг. Найбільш уразливими верствами населення є чоловіки, які практикують секс із чоловіками/мають декілька статевих партнерів; люди, котрі були в тісному контакті з інфікованим пацієнтом, а також медичні працівники, котрі доглядають за пацієнтами з підтвердженим або підозрілим випадком захворювання на віспу мавп. Дослідження показали, що серед хворих 97-100 % складають гомосексуалісти або бісексуали. Такого показника не досягла жодна з інших інфекцій, які передаються статевим шляхом. Пандемія СНІДу розпочиналась саме серед цих категорій населення, але невдовзі виявилося, що інфекція поширюється й серед інших груп. Дослідження вказують на те, що поширення віспи мавп серед людей має унікальний характер. Звісно, збудник може розповсюджуватися й іншими шляхами (наприклад, повітряно – крапельним), однак, за даними ВООЗ, ймовірність зараження в такому випадку надзвичайно низька. Чому – поки невідомо. Існує декілька гіпотез, серед яких найбільш ймовірна – зараження відбувається лише внаслідок інтенсивного тертя.Наскільки вона достовірна – покаже лише час.