У весняні дні, такі сонячні та теплі, коли кожен з нас так хоче вибратись на природу, подихати свіжим повітрям, посидіти на березі ставочка чи озерця, де може натрапити на красиву та яскраву комаху — жука-плавунця, темного кольору, з гламурним відблиском та гладким округлим тулубом, на якому у деяких видів на спині присутні довгі смуги, або ж на черевці — жовті плями, розміром до 4 см у довжину, який може похизуватись міцними лапами та доволі гарними очима.
Однак, зовнішність часто буває оманливою і перед вами справжнісінький хижак, лютий та нещадний, який полює на все живе у водоймі, може схопити жертву у гонитві завдяки ротовим органам, що спрямовані вперед, причому свою здобич з’їдає живою, відгризаючи по маленькому шматочку її тіла. Плавунець полюбляє поласувати іншими комахами, їх личинками, мушлями, пуголовками, мальками риб, може напасти й на особину, значно більшу за себе, наприклад жабу, дорослу рибу, чи навіть тритона, за що отримав назву водного тигра. Навіть коли повністю ситий, жук-плавунець нападає на живу здобич, яку підстерігає із засади, для того, щоб розтерзати її та просто викинути.
Личинка ж цієї родини водних комах повністю підпадає під народне прислів’я “Яка хата – такий тин, який батько – такий син”, та справедливо вважається самою кровожерливою у світі, адже, попри відсутність рота, вона оснащена гострими щелепами, якими захоплює свій добуток, вбризкує в нього свою травну рідину, що паралізує та перетравлює, після чого всмоктує розріджену поживу, залишаючи лише оболонку, та відразу готується до іншого полювання, тому що ніколи не насичується й постійно перебуває у пошуку їжі. Чим дорослішою стає личинка жука-плавунця, тим більше вона їсть, наприклад молодій особині достатньо 2-3 пуголовків в день, тоді як дорослій потрібно не менше 50, може вона атакувати й молодих карасів.
Окрім того, що жуки-плавунці чудово плавають й довгий час можуть перебувати під водою, вони ще здатні прекрасно літати й під час таких перельотів часто віддаляються від водойми на значну відстань, частіше для пошуку нової домівки, якщо попередня не підходить для їх проживання (а полюбляють ці комахи місця з досить повільною течією, зарослі водною рослинністю), або ж стає бідною на поживу.
Для людини зустріч з жуком-плавунцем чи його личинкою може закінчитись дуже болючим укусом. Такі випадки трапляються нечасто, найчастіше при купанні у каламутній воді. Однак при своїх перельотах жуки можуть приземлятись у калюжі, або ж кумедно гепнутись на асфальт, де привертають до себе увагу, особливо дітей, у яких величезний пізнавальний інтерес перемагає обережність й бажання вхопити великого блискучого жука руками є непереборним. Після укусу плавунця виникає набряк, який проходить лише через 2-3 тижні, токсичні реакції виникають вкрай рідко, тому що отруйних речовин в рану жук не впорскує, а лише добряче гризне. Зважаючи на те, що небезпеки для життя він не становить та збудників інфекційних хвороб не передає, впоратись з цією проблемою можна самостійно. Потрібно промити місце укусу звичайною водою з господарським милом, обробити рану розчинами антисептиків, накласти суху пов’язку та прикласти холод, потреба в антигістамінних препаратах та антибіотиках виникає рідко. Якщо ж при недотриманні правил та забрудненні ураженої ділянки відбувається нагноєння рани, потрібна буде допомога лікаря.
Для уникнення ж укусів плавунця місця відпочинку та купання мають бути спеціально обладнані, варто уникати сильно зарослих водойм з мулистим дном, постійно наглядати за своєю малечею та допомогти їм безпечно контактувати з невідомими цікавинками.
Незважаючи на свою бандитську репутацію у тваринному світі, жук-плавунець є прекрасним представником ентомофауни, важливим для довкілля та підтримання цілісності екосистем тієї чи іншої місцевості, за яким цікаво спостерігати й за умови виконання правил невтручання в його особистий простір ніхто з людей не постраждає.