Погляньте, як виглядають тварини, що потерпають від іксодових кліщів, котрі використовують їх як поживу та безкоштовний транспортний засіб. А ще такі взаємовідносини є епідеміологічно небезпечними, адже слугують основою для формування природних осередків таких інфекцій як кліщовий вірусний енцефаліт, Крим-Конго геморагічна лихоманка, туляремія тощо. В умовах міста поширенню кліщів сприяють волоцюжні та дикі тварини (гризуни, їжаки, плазуни, кажани тощо), які теж зустрічаються в міських біоценозах, а також птахи, завдяки чому ці кровососи давно вважаються синантропними тваринами.
За результатами наших моніторингових спостережень за їх наявністю та чисельністю території міста Рівне, багаті на високий травостій та невеличкі чагарники були ними заселені, а такі місцини, як зелена зона озера Басів Кут, сквер біля Пагорбу Слави відзначаються стабільно високими показниками кількості іксодових кліщів — від 10 до 19 екз на прапоро/км. Цьогоріч пік чисельності цих членистоногих змістився на більш ранній час і відзначався у березні-початку квітня. Натепер фіксуємо їх у менших кількостях (від 4 до 8 на прапоро/км), але на більших територіях міста — у скверах біля Грабнику, Просвіти, Ювілейному, Гідропарку, Автомобілістів, парку ім. Т.Г. Шевченка, на набережній уздовж річки Устя. Не виявляли іксодових кліщів у скверах на Князя Романа, Текстильнику та на Лебединці.
Незважаючи на те, що далеко не кожне присмоктування кліща до людини може призвести до захворювання, будь-який контакт все ж таки можна вважати потенційно небезпечним та намагатись усіляко його уникати. Звісно, при виїзді у ліс більшість людей пам’ятають про максимально закритий одяг та озброюються необхідними акарицидами, тобто речовинами, що відлякують кліщів, однак, при звичній прогулянці містом теж слід час від часу оглядати себе та своїх попутників, адже ці членистоногі роблять свою криваву справу не відразу, а попередньо біля двох годин обирають прийнятне для себе місце. Варто уникати чагарникової рослинності та травостою, які є місцями засідок іксодових кліщів, не сходити з доріжок та середини стежок, а також подбати й про впорядкування власного подвір’я (не допускати захаращення та високих зарослів), де цих членистоногих теж можна зустріти.
Якщо ж присмоктування кліща все ж таки відбулось, його потрібно максимально швидко видалити зі свого тіла, для чого варто звернутись у медичний заклад. Якщо такої можливості немає, це можна зробити самостійно або за допомогою нитки, обернувши її навколо кліща, або ж пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, акуратно розхитуючи, викрутити членистоногого, після чого проконсультуватись з лікарем-інфекціоністом стосовно подальшого спостереженням за станом свого здоров’я та необхідності профілактичного лікування.
