Добираючи до святкового меню усіма улюблені та багаті на вітаміни та мікроелементи екзотичні засушені фрукти та плоди, зважайте на їх зовнішній вигляд. Тому перш ніж придбати в супермаркеті чи на базарі арахіс, фісташки, мигдаль, волоські горіхи, курагу, фініки, родзинки та інші сушені екзоти придивіться до них уважніше: чи свіжими виглядають, як пахнуть, зберігаються. Найкраще купувати такі смаколики у фабричному розфасуванні.
Якщо сушені фрукти чи горіхи не золотистого або коричневого кольору, а тьмяного, ще й пахнуть цвіллю, то перед вами зіпсовані продукти в яких наявні мікотоксини (отруйні продукти обміну речовин пліснявих грибів, які утворюються на поверхні харчових продуктів і кормів). З найвідоміших мікотоксинів більш токсигенними й розповсюдженими в природі є афлатоксини, патулін, охратоксини та зеараленон.
Коли куплені сухофрукти зіпсувалися вдома (залежалися, вкрилися пліснявою), без жалю викиньте їх, бо чим довше уражений продукт зберігається, тим глибше у середину проникають грибки. Висока вологість, тепло псують сушені продукти, тому запасатися ними на пів року не слід. Не намагайтеся з них змити чи випарити цвіль. Її запах залишиться та й випарите всі вітаміни, а мікотоксини (афлатоксини) залишаться, бо дуже стійкі до дії хімічних і фізичних факторів. Технологічна та кулінарна обробка лише частково зменшує їх вміст у харчових продуктах.
До слова, з курагою (сушеними абрикосами) треба бути дуже обережними. Щоб зберігся колір і був захист від плісняви, її обробляють сірчистим газом. Тому надто яскравий колір кураги має викликати у вас підозру.
Деякі плісняві мікроскопічні гриби здатні виділяти шкідливі токсичні речовини, які викликають захворювання - мікотоксикоз. Ці захворювання пов’язані не з руйнівною дією самого грибка на тканини організму, а з отруєнням продуктами його життєдіяльності – мікотоксинами. Проблема мікотоксикозів є актуальною, оскільки доведено реальну небезпеку мікотоксинів для здорової людини. Як правило, мікотоксини в організмі людини виконують нейротоксичну дію, уражають печінку, нирки, серцево-судинну систему, багато з них мають мутагенні (змінюють генетичну інформацію), тератогенні (зумовлюють потворство в розвитку потомства) та канцерогенні (стимулюють ріст злоякісних пухлин) властивості.
Основним у профілактиці мікотоксикозів є запобігання розвитку пліснявих грибів і токсиноутворення на харчових продуктах. За останні роки в даному напрямі вживаються інтенсивні загальнодержавні заходи. Установлено суворий санітарний контроль як за вітчизняною, так і за імпортованою продукцією. Розробляють засоби знешкодження забруднених мікотоксинами продуктів і кормів. Для ряду мікотоксинів встановлені відповідні регламенти. Вивченню та профілактиці мікотоксикозів нині приділяється значна увага в усьому світі, оскільки існує небезпека мікотоксинів для людини, виявлено широке розповсюдження в природі продуцентів мікотоксинів і різноманітність шляхів забруднення ними харчових продуктів.
З 2000 року в санітарно-гігієнічній лабораторії ДУ «Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» проводяться визначення мікотоксинів: афлатоксину В1, М1, патуліну, зеараленону, дезоксиніваленолу.
Потрібно знати що найважливішим заходом профілактики мікотоксикозів є санітарний контроль якості продовольчої сировини та харчових продуктів, коли визначається відповідність вмісту в них мікотоксинів чинним регламентом.
Велика рогата худоба, коні, свині, птахи отруюються на пасовиськах або при годуванні їх ушкодженим пліснявою зерном, сіном і іншими кормами, які зберігались в умовах підвищеної вологи. Люди хворіють на мікотоксикози, вживаючи в їжу продукти, вражені мікроскопічними пліснявими грибками, а також вдихаючи пилюку з великою кількістю спор грибка.