Специфічність характеру радіаційного фактора (неможливість органолептичного його визначення) сприяє розвитку радіотривожності у населення України. Знизити рівень такої тривожності можна за допомогою освіти та системи цілеспрямованого навчання. Інформаційна робота з населенням повинна проводитися протягом тривалого часу. Починаючи з закладів дошкільної освіти, де за допомогою серії екологічних казок та в ігровій формі у рамках програми «Довкілля» (радіоекологія) ознайомляться діти з різними видами випромінювань, існуючими в навколишньому світі, і радіацією як одним з видів цих випромінювань. У дітей формуються уявлення про те, що радіація може бути не тільки небезпечною для людини, але і приносити користь, закладати основи радіаційної безпеки. В загальноосвітніх навчальних закладах питанням радіаційної безпеки слід приділяти увагу в рамках курсу «Основи здоров’я», а також внесенням до програм середньої школи розділів про існуючі джерела опромінення, закономірності формування дозового навантаження на населення та основні положення протирадіаційного захисту. Ці питання повинні розглядатися у спрощеному виді як у курсі ядерної фізики, так і в курсі основи безпеки життєдіяльності. Такий підхід до розповсюдження знань не тільки повинен вплинути на рівень сприйняття радіаційних ризиків дітьми, але й надасть змогу впливати на рівень свідомості дорослих. Іншими словами, в цьому випадку джерелом інформації для окремої родини буде служити власна дитина, яку батьки вислухають з більшою зацікавленістю, ніж незнайому людину. Питання щодо радіаційного захисту необхідно включати і в програми середнього спеціального, вищого та післядипломного навчання лікарів, вчителів, журналістів тощо. Представники місцевих органів влади, соціальні працівники також потребують додаткових знань у цій сфері, оскільки вони постійно спілкуються з населенням. Метою просвітницької роботи є виховання у людини правильних переконань, спрямованих на збереження й підтримку свого здоров’я.
Основними задачами впровадження у практику науково-просвітницької роботи є:
− визначення структур та організацій, які будуть її здійснювати;
− підготовка фахівців, які будуть працювати з населенням;
− підготовка інформаційно-методичних матеріалів;
− розробка та впровадження просвітницьких програм з питань радіаційних ризиків та радіаційного захисту.
Необхідно застосовувати як активні форми просвітницької роботи (лекції, доповіді, бесіди, телевізійні програми), так і пасивні (листівки, пам’ятки, плакати, проведення виставок, видання науково-популярної літератури) стосовно радіаційної безпеки та протирадіаційного захисту.
При проведенні навчання населення необхідно враховувати п’ять основних вимог:
- інформація для населення про стан радіаційної обстановки повинна надаватися спеціалістами з питань радіаційного захисту і не бути політизованою;
- повинна бути довіра населення до джерела інформації;
- мова надання інформації повинна бути зрозумілою для осіб з початковою та середньою освітою;
- викладення інформації повинно бути емоційним за формою, максимально коротким за змістом, доступним та зрозумілим;
- інформація, яка надається населенню, повинна базуватися на конкретних випадках.
Ефективність науково-просвітницької роботи приводить до зниження соціально-психологічної напруги, яку можна оцінити за наступними критеріями:
1) зниження рівня радіотривожності населення;
2) зменшення кількості публікацій негативного характеру стосовно радіаційних аварій.
Наведені рекомендації мають бути законодавчо закріплені у відповідних нормативно-правових документах на рівні законів та Норм радіаційної безпеки.
Лікар-стажист Сарненського районного відділу ДУ "Рівненський ОЦКПХ МОЗ" Наталія АШУРОВА