Майже половина населення планети не мають доступу до нормальних вбиралень. З них, 2 млрд осіб п'ють воду, забруднену людськими випорожненнями.
Щоб привернути увагу до цієї проблеми, щороку 19 листопада, за ініціативи ООН, відзначається Всесвітній день туалету.
Історія «туалетної справи» нараховує не одну тисячу років. Вважається, що перші прототипи унітазів та каналізації ще приблизно 2600 років до нашої ери використовували представники цивілізації Мохенджо - Даро на території сучасного Пакистану.
Жителі Давнього Риму використовували громадські туалети не тільки за їхнім прямим призначенням. Тут проводилися важливі зустрічі, проходили філософські бесіди. Були навіть стульчаки, які закріплювалися за постійними відвідувачами із місцевої знаті. Оскільки, сідати на кам'яні сидіння було не надто приємно, для таких відвідувачів їх гріли спеціальні раби.Розташовувалися сидіння в римських громадських вбиральнях по периметру, а відходи по спеціально підведеним каналам з водою поступали до найближчої річки. Незважаючи на такий примітивний спосіб утилізації нечистот, каналізація у давніх римлян була дуже добре продумана з інженерної точки зору, і вважалася навіть однією з найсучасніших.
Варто відзначити, що можливість відвідування громадського туалету була доступна далеко не для всіх громадян Давнього Риму, тому що задоволення це було не дешевим. Тому, відвідувачами перших громадських туалетів у Римі були люди, виключно, забезпечені.
В добу Середньовіччя про античні винаходи забули. Настала епоха вигрібних ям та нічних горщиків. Нині складно уявити, що на вулицях великих розвинених європейських міст - таких як Лондон і Париж, відсутні громадські туалети. Однак, існують свідчення про те, що придворні монахи того часу справляли свої потреби там, де схотілося. Зазвичай «для туалетних діл» використовувалися не тільки вулиці та парки, але й кутки палаців і балкони. Поки гості проходили до бального залу палацу їм доводилося стикатися з різними неприємними запахами.Пересічні громадяни замість туалетів використовували глиняні горщики. Багаті містяни прикрашали їх дорогоцінним камінням та золотом. Вигрібних ям, на той час, у містах було дуже мало, або ж вони були зовсім відсутніми. Містяни виливали вміст своїх «нічних ваз» із вікон будинків прямо на вулиці, а іноді й на голови перехожих. Отже, мода того часу на широкополі капелюхи та плащі, а також взуття на платформі пов’язана із відсутністю туалетів. Високі платформи були захистом від брудних стоків, що текли вулицями, а головні убори та плащі - від вмісту нічних горщиків.
Схожа ситуація була і на території Київської Русі. Давні літописці не описували, як люди «ходили до вітру», однак дослідження археологів дозволяють зробити певні припущення. Залишки вбиралень княжої доби вдалося знайти на київському Подолі.Під час розкопок виявили дві ями глибиною 60-70 сантиметрів, які знаходились з тильної сторони житла під парканом. Також прослідковувався слід від 2 - 3 дощок. Подібними вбиральнями користувалися прості жителі. Бояри та князі, скоріше за все, надвір не виходили, а справляли природні потреби у спеціальні посудини, які потім виносили слуги.
Вважається, що перший проєкт туалету зі зливним пристроєм призначався для використання королем Франсуа I. Його автором був Леонардо да Вінчі. Доля цього проєкту, як і багатьох інших його розробок, залишилася тільки на папері. Однак, Франсуа І ввів моду на проведення королівських зустрічей на горщику, мабуть, не хотів перервати важливі дипломатичні переговори.
Перший унітаз був винайдений Джорджем Харрингтоном в 1596 році. Після того, як нововведення було продемонстровано королеві Елізаветі І, і не оцінено нею, про цю корисну розробку забули майже на двісті років! Туалет змивного типу винайшли в 1738 році. Приблизно в той же час у Франції вийшов указ, який забороняв будувати будинки без вбиралень. З'явився перший громадський туалет, який мав окремі приміщення для чоловіків і жінок, а відходи по каналізації потрапляли в річку.Із середини XVIII століття інженери активно працювали над вдосконаленням корисного винаходу. Подібність до сучасної моделі з'явилася лише в ХІХ столітті завдяки винаходу Томаса Креппера. Він зробив каналізаційну трубку U-подібною, завдяки чому, запах із труби не проникав до приміщення.
На початку ХХ століття іспанською компанією «Унітас» було встановлено масовий виріб ватерклозетів: стульчаків та змивних бачків. Завдяки назві цієї фірми в нашому повсякденні міцно вкорінене слово «унітаз».Принцип конструкції унітазів залишається постійним, змінюється тільки дизайн, а також деякі технічні характеристики унітазів. Отже, цінуймо комфорт, який створювався і вдосконалювався тисячоліттями!